Лавриненко Олена — дослідниця в галузі колоїдної хімії та сучасного матеріалознавства. Її наукові інтереси поєднують удосконалення існуючих та розробку нових методів синтезу нанопорошків оксидів металів та композитів на їх основі, фізико-хімічні дослідження отриманих матеріалів та їх адаптацію для впровадження в «зелені технології» та біомедицину.
Провідний науковий співробітник Олена Лавриненко отримала ступінь доктора філософії (PhD) у 2002 році та доктора наук (Dr. of Science) у 2013 році в Інституті біоколоїдної хімії імені Ф.Д. Овчаренка Національної академії наук України за спеціальністю колоїдна хімія (02.00.11). У 2008 році їй було присвоєно звання старшого наукового співробітника за тією ж спеціальністю. У 2000–2008 роках Лавриненко О.М. проводила дослідження колоїдно-хімічних механізмів нейтралізації рідких відходів гальванічних виробництв у системі гальванічного контакту залізо-вуглець, результати яких узагальнено в монографії «Процеси фазоутворення в системі гальванічного контакту залізо (St3) – вуглець (кокс) у водному середовищі» (2019). У 2009–2013 роках Лавриненко О.М. розробила альтернативний метод синтезу нанорозмірних структур, який отримав назву ротаційно-корозійного диспергування (РКД). З 2016 року Лавриненко О. працює у відділі Функціональних матеріалів на основі рідкоземельних елементів Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича НАН України. Вона займається синтезом та дослідженням складних оксидних структур на основі РЗЕ, а також синтезом, характеристикою та вивченням фотокаталітичних властивостей наноматеріалів на основі діоксиду титану. Є авторкою понад 70 статей та 4 патентів.
